Завойовницькі просування планетою супервіруса, представленого у моїй попередній розвідці "Привидом світового маразму" -- явно не з тих тем, які можна вичерпати однією статтею, чітко означивши початок і кінець дослідження. Тому рушимо далі. О ні, поки що не вперед, а назад... Дозволимо собі поглибити ретроспекції. Посмикаємо за бороду добре забуте старе -- а раптом вона відпаде, і ми упізнаємо в його фізіономії риси новітнього?
Галопом по Америці
Переглядаючи архіви, гріх обділити увагою одну з найяскравіших тілесних інкарнацій нашого привида.
Керрі Нейшн – у перекладі "підтримай націю" (пощастило ж із
паспортом!). …Висока жінка в темному з Біблією в одній руці й замашною
сокиркою в другій – у такому образі закарбувалася вона в народній
пам’яті. Активістка Жіночого Християнського Союзу Тверезості, що зі
своїми соратницями періодично громила чоловічі "салуни" Канзасу поміж
1888-м та 1911 роками.
"Це рука Господня! Чоловіки, я прийшла вирятувати вас із п’яного
пекла!" – інформувала Керрі отетерілих відвідувачів перед тим, як
трощити інтер’єр і посуд…
Жилося місіонерці нелегко. Після кожної "рятувальної" акції на неї
чекали поліцейські відділки, штрафи, судові позови. Неодноразово її
підстерігали невдячні чоловіки і давали серйозного (чоловічого)
прочухана. Та Керрі Нейшн була "міцним горішком". На штрафи та
заліковування переломів вона заробляла читанням лекцій і виготовленням…
декоративних сокирок, що, з огляду на її неабияку популярність,
розходилися, як гарячі пиріжки.
Портретами фурії прикрашали бари по всіх штатах. Після смерті слава її
лише примножилася. Про бойову тітку написано книги. Її оспівано в опері.
"Керрі Нейшн" – товарний знак і найзручніша магістраль у Канзасі. Образ
"трощительки" частенько фігурує в хелловінських маскарадах. Англомовні
наркомани у сленгу називають її ім’ям кокаїн.
Керрі не вистачило дев’яти років, аби справити тріумф своєї ідеї на
державному рівні, проте сокира її не заіржавіла… Такі ось "рятівниці
нації" і стали тією рушійною (щоб не сказати – руйнівною) силою, якій
завдячує з’явою на світ одіозна "18-та поправка".
Не дивно, що схвалювані "середньостатистичною більшістю" антикризові й
антиалкогольні ініціативи влади обернулися для США значно важчим
випробовуванням, аніж участь у Другій Світовій. Утримаємося від гадання
на коньячному осаді – чи взагалі ця велика держава доіснувала б до
Другої Світової, якби видатний реформатор і борець із зеленим змієм
Герберт Гувер не програв вибори 1933 року Франкліну Рузвельту…
А тепер здійснимо марш-кидок у часі. Року Божого 1972-го в усі
держустанови Америки надійшов циркуляр, яким наказувалося вилучити з
документального вжитку слова "бідність" і "трущоби", замінивши їх
розмитими поняттями "низькі доходи" і "внутрішнє місто". На країну
насувалося щось невиразне, лицемірне і страшнувате – у вісімдесяті це
непорозуміння отримало назву "політкоректність"...
Лексикон, як мухоморами після дощу, поріс евфемізмами. Лінгвістична
косметика, підміна понять, викривлення реальності набули статусу норми.
Якщо радянський "новояз" тяжів до абревіатурно-коротких форм, то
американський (на противагу?) виявив прихильність до словосполучень.
Невпинно мутуючи і розростаючись, нахабна антисутність просочилася у
найрізноманітніші сфери суспільного життя.
Чи то найстаріший циркуляр уже списали в архів, чи то стосувався він
винятково дорослих, проте лексема "бідність" знову торік стривожила
відповідальних і пильних дядьків. І під осуд вона потрапила не саменька,
а в товаристві… У списку слів, які, на думку чиновників Нью-Йоркського
департаменту, негоже шкільним учителям вимовляти перед учнями, – "динозавр" (оскільки відсилає до теорії еволюції, нелюбої креаціоністам), "день народження" (оскільки його не святкують свідки Єгови, і маленький адепт може засмутитися з цього приводу), "розлучення" (оскільки провокує у деяких школярів неприємні спогади про сімейну драму), "рабство" (навіщо зайвий раз бентежити душу афроамериканським дітям?), а ще "дансинг" (дуже вже сексуальне і розпусне)…
Штатівські політкоректори можуть пишатися поважним досвідом творення
витинанок. Їхні руки-ножиці колись вправно обчикрижили мультфільм Волта
Диснея "Фантазія" виробництва 1940 року – звідти прибрали сцену, в якій
чорний кентавр прислуговує білому, а мультові 1950-х "Червона шапочка"
втяли епізод, де вовк висловлює захоплення жіночими принадами героїні.
Пошматували також "Тома і Джеррі".
А як класично вляпався Марк Твен! Упорядник, готуючи до перевидання
"Пригоди" непосидющих Тома Соєра та Гекльберрі Фінна, очистив текст від
нерозважливо вжитих слів "негр" і "раб"…
Дипломатично усміхнений монстрик, що вміє перетворити на фарс будь-яку
позитивну світоглядну доктрину, сам розсилає себе по світу, як
привітання. Тому кожен, хто приймає гуманістичні цінності, хоч як далеко
він не стояв би від їх американської інтерпретації, ризикує "заробити" у
своїх земляків в’їдливе евфемічне ім’я на кшталт "лібераст" чи
"толераст".
Батьківщина Ку-Клукс-Клану і "Макдональдсу" звично набивається до
людства то в душпастирі, то в інструктори з фітнесу. І це вже не
сприймається за оксюморон. Проти досвіду не попреш…
Німецький рецепт
А вгадайте-но (або згадайте): хто з європейських правителів XX століття
першим заповзявся до тотальної боротьби з курцями?.. Правильно. Таки
він – Адольф Алоїзович.
У молодості майбутній вождь смалив, як паровоз, а потім кинув, щоб не
витрачати гроші на вітер. Пристрасть до тютюну він затаврував
красномовними визначеннями – "декадентство" та "помста червоношкірих
білій людині за вогненну воду".
Куріння було ідеальною мішенню для політсили, що збирається подбати про
здоров’я і репродуктивну спроможність раси. Тож коли до влади прийшли
націонал-соціалісти, шкідливій звичці дісталося сповна – 1933-й рік став
початком відповідної загальнонаціональної кампанії. Методи,
запрезентовані у фашистській Німеччині, жваво використовують сучасні
демократичні країни…
Капосні вороги та вроджена м’якість характеру довго заважали фюрерові
навернути німців на здоровий шлях: до 1939 року кількість курців не
зменшувалась, а зростала. Уявімо, як засмучувала фюрера тютюнова
залежність Єви Браун і Мартіна Бормана, як дратували його сигари Германа
Герінга, викурювані публічно.
І ось, нарешті, – наприкінці тридцятих, коли Німеччина розгорнула
бойові дії, – "крига скресла". Статистичні служби повідомили про певний
спад народного попиту на опальний продукт (особливу стійкість до спокуси
продемонстрували фронтовики). Схоже, що за екстремальних обставин
солдати вермахту "забили" на цивільні розваги і знайшли собі інші…
Найефективнішим засобом оборони генофонду від "повільної смерті"
виявилася війна.
Як це не абсурдно, але енергійні прихильники заборон навіть сюди
примудряються припасувати аргумент на підтвердження своєї правоти:
мовляв, фюрер мав підступний план – алкогольно-нікотинові слабкощі
залишити "меншовартісним" народам, аби ті швидше спилися і здиміли…
О, в його простреленій голові знайшли спочинок і значно
фантасмагоричніші ідеї. Всі вони – страшенно цікавий матеріал для
обговорення за чаркою коньяку і під цигарку, набиту не обов’язково
тютюном. От тільки не Гітлер навчив слов’ян пити й курити… Ну, а рідну
націю (включно з самим собою) він "оздоровив" так, що далі нікуди…
Радіючи утискам курців і звільненню кав’ярень від тютюнового диму, ви
потихеньку будуєте для себе і для ближніх газові камери імені якогось
майбутнього фюрера…
Ефект носорога
Недооцінка могутності активних фанатиків призводить до залежності від
них. Цілком імовірно, що саме вони, а не ділки та політики, є наріжним
каменем усіх найдикіших світових прожектів. Але чи варто ділити адептів
маразму на категорії? Лідерські й бізнесові здібності Керрі Нейшн могли
конкурувати лише з її простотою.
Поза тим, якщо праматір сухого закону діяла на свій страх і ризик,
наражаючись на конфлікти з правоохоронцями та громадськістю, то духовним
нащадкам сокирниці – забезпечено гранти й держпідтримку. Вигідно нині
бути фанатиком. І народові проповідувати без сокири можна…
Оптимальний контингент для навернення – звісно ж, пересічні обивателі…
"Підключити" представника цієї касти до колективної свідомості не
становить труднощів, як і переконати в тому, що вся катавасія чиниться
згідно з його власним волевиявом.
Іноді вони до смішного дезорієнтовані щодо предмету обговорення. Наприклад, одна опонентка, доволі розлого коментуючи "Привида світового маразму" у соцмережах, десь із третьої репліки невинно поцікавилася: "А хіба у ВСІХ кав’ярнях заборонили курити?"
Посилаючись то на Канта, то на Гюго, то на народне "як той казав", вони
невтомно цитують геніальну і безсенсовну сентенцію про те, де
закінчується індивідуальна свобода. Байдуже, що цей вислів однаково може
використати за щит або за меч будь-яка сторона в будь-якій суперечці,
адже у кожного – власний погляд на допустимий обсяг своєї і чужої
свободи.
Натомість до актуального прислів’я "У ЧУЖИЙ МОНАСТИР ЗІ СВОЇМ СТАТУТОМ НЕ ХОДЯТЬ" у них спостерігається тетеряча глухота.
Їхні аргументи сяють оригінальністю: "з установ треба прибрати курилки,
бо несправедливо, що курці бігають на перекури, а ми мусимо працювати",
"я оце рік як кинув, то чому тепер маю дихати чиєюсь отрутою?"…
Вони, по суті, пропонують тобі добровільно засісти в довічне домашнє
ув’язнення, а у відповідь на твою незгоду звинувачують тебе в егоїзмі.
Вони по-дитячому фантазують: у який іще спосіб утруднити комусь життя,
яким іще "непорядкам" кинути виклик. Герой журналістського опитування
киянин N мріє, щоб домашнє куріння теж витіснили за межі закону, – він
підстереже сусіда, коли той пускатиме дим у вікно, і викличе міліцію…
Кажуть, носороги затоптують вогонь…Не доведено, що ці тварини і справді
спроможні врятувати рідні джунглі від пожежі, зате їхній талант до
винищення рослинності відомий достеменно.
Два на два
Навіюванню піддаються і неординарні люди. Щоправда, для натхненного
вигороджування оздоровчої тиранії вони – занадто нестійкі елементи.
Просто їм дуже хочеться вірити, що в основі її лежить гуманність...
Судячи з усього, людство не довго страждатиме від когнітивного
дисонансу, коли хтось переконливо "попросить" його визнати за аксіому,
що 2 х 2 = 5.
Свого часу купки прибічників комуністичної та фашистської диктатур
різко перетворилися на більшості. Зауважте, що розвал тоталітарних
систем спричинив феномен зворотнього перетворення. Теперішнім
школярам, мабуть, уявляється, що Радянський Союз населяли переважно
дисиденти …
Акція громадського перекуру
Привид світового маразму незнищенний, але здоланий. Сама можливість
завдавати йому локальних поразок і є найобнадійливішим чинником. Мешканці Швейцарії, Чорногорії, Гамбургу (а услід за останнім -- багатьох федеральних земель
Німеччини) вже відвоювали свій приватний простір у "носорогів". Франція
визнала повний провал антитютюнової кампанії. Бунтують Болгарія,
Ірландія, Ліван, Росія. Іспанських курців, відколи держава зайнялася
їх перевихованням, побільшало на 20 відсотків.
Втім, один позитивний аспект у досвіді маразму все-таки присутній: щоб
навчитися цінувати щастя, дуже корисно буває на певний час завести
удома козу, носорога або привида…
